Странник, следи за путями своими.
Ты имеешь, хоромы, состояния, ты уверенный и обеспеченный человек, но не имеешь Бога в сердце? Ты не имеешь ничего… Все растает, как туман, как песочный замок рассыплется… Думаешь, все останется детям, внукам и правнукам? Заблуждаешься, и им не будет, и их не будет… Ибо нет в сердце твоем Бога, нет Любви… А где нет Любви, есть только война и разрушение… Пришел ты в мир голый при рождении, и уйдешь, и истлеешь голый…
Живущий в землянке, но с Богом в сердце – имеет Вселенную и живет в Вечности!
Любите друг друга!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.